«БЛАМ!» — дебютна манґи Ніхея Цутому в жанрі кіберпанку, читання якої зіграло зі мною злий жарт. Знаючи про цю манґу давно, узагалі не мав ніякого уявлення, що там усередині. Тому певні перші враження були іншими, аніж очікував. Але давайте не забігати наперед.

У світі поза часом і місцем самотня постать, озброєна лише незвичним пістолетом, мандрує просторами нескінченних споруд з’єднаних між собою. Усередині Мегаструктури, хаотичного зростаючого міста-гіганта, кілометри іржавих балок переплітаються з покинутими фабриками, металевими коридорами, одинокими поселеннями, оповитими вічним мороком без жодного проблиску неба чи виходу на тверду землю. З гравітаційним випромінювачем у руці таємничий Кіллі вирушає у свою самотню мандрівку лабіринтом, де серед тіней та іржавих залишків минулих століть зберігаються відгомони людства.

Блукаючи нескінченним коридорами та будівлями із бетону й сталі, він стикається з кіборгами та дивними істотами, які зазнали дикої еволюції. У цьому світі всі шукають невловимі гени мережевих терміналів, загублену в давніх мутаціях здібність підключатися до кіберпростору під назвою Мережа. Але справжня сила їхньої могутності залишається оповитою таємницею. Можливо, ключ до розгадки цієї загадки захований у віддалених людських анклавах, розкиданих просторами цього похмурого та експансивного світу майбутнього.

Вміння гарно розповідати історію завдяки послідовності кадрів є вкрай важливим для сценариста й художника. А коли оповідь складається із малої кількості тексту, або ж десятками сторінок без тексту, а рухається виключно завдяки малюнку, то це стає вкрай важливо. Сприйняття оповіді в цій манзі (найбільше саме динамічних сцен), далося мені важко. Адже занадто сильні часові розриви між кадрами чи незрозумілі динамічні події, які розібрати не так то й легко, часто зупиняло читання. Тобто, те що має сприйматися інтуїтивно, змушувало докласти багато зусиль для оцінки й розуміння певної сцени. Та потрібно згадати, що це дебютна манґа Ніхея Цутому, що може пояснити багато. І потрібно ставитися до цього з розумінням. А вже в другій частині цього видання можна помітити, як цей аспект сильно покращився завдяки розвитку сценарної і художньої майстерності автора.

Груба й захоплююча краса цього світу полягає в ретельній увазі художника до кожної деталі. Поєднання індустріального занепаду та залишків людського існування показує світ, що балансує на межі забуття, але все ще жевріє пульсуючою енергією виживання. Особисто для мене дослідження цього світу разом із його мешканцями чи не найцікавіший аспект цієї манґи, який стоїть поряд із неординарністю головного героя. Його рідкісні діалоги та відсутність емоційного вираження, за винятком епізодичної ворожості до певних форм життя, ускладнюють розуміння цього персонажа. Крім того, мотиви залишаються незрозумілими, що теж додає загадковості особистості Кіллі. А його визначальні характеристики насамперед стосуються витривалої статури та надзвичайно потужної вогнепальної зброї, якою він володіє.

Та, як не крути, ці всі хитромудрі сторінки, наповнені малюнками архітектури й колосально великих будівель, що височіють над мініатюрними людськими постатями, перехоплюють подих. Це кіберпанкове дивацтво, яке так і проситься бути дослідженим і відкритим, і ледь не кожна сторінка була абсолютним задоволенням, попри перепони згадані вище. Тому я можу лише сказати, що якщо вас заінтригував сюжет та світ, то обов’язково потрібно взяти і спробувати посмакувати цю манґу.